Мигдаль трилопатевий махровий (Amygdalus triloba ,Plena’). Батьківщина – Китай. Вперше був виявлений ботаніками в 1831 році, завезений в Англію з назвою китайської махрової сливи; Західна Європа присвоїла йому назву сливи трилопатевої (Prunus triloba). Мигдаль трилопатевий має вигляд невеликого деревця, висотою не більше 3 метрів. Ранньою весною (мигдаль – одне з найбільш ранньоквітучих дерев) на гілках коричневого кольору з’являються дивовижно красиві квіти ніжно-рожевого кольору з округлими пелюстками і більш світлою, майже білою серцевиною і трохи темнішими краями. Ростуть вони по одному або попарно, в діаметрі досягають 2-2,5 см. Листя у мигдаля трилопатевого– невелике, овальне, з пільчатим краєм, слабо опушене знизу, зеленого кольору. Восени листя набуває красивого бронзово-золотистого відтінку. Плоди дозрівають до осені, це опушені кістянки червоного кольору, округлої форми.

Гілки, густо посипані рожевими квітами, красиво виглядають на тлі хвойних чагарників і дерев, тому трилопатевий мигдаль відмінно виглядає в альпінаріях і японських садах, в оточенні великих каменів і вічнозелених рослин. Дерево також добре реагує на обрізку і підходить для формування бонсай. Дає плямисту тінь, не надто густу. Також, завдяки декоративності і компактним розмірам, добре підходить для посадки біля будинку і в патіо.

Трилопатевий мигдаль вважається деревом витривалим і морозостійким, невибагливим до умов вирощування. Щоб забезпечити найкращі форму, ріст і весняне цвітіння,рекомендовано вибирати для посадки відкриті сонячні ділянки. Зростаючий в тіні мигдаль не зможе так рясно цвісти. Краще всього вирощувати цю рослину в середніх, родючих ґрунтах, найкраще росте в добре дренованих суглинних ґрунтах, які зберігають вологу.