Бруслина європейська (Euonymys evropaeus).Батьківщина – Європа. Отруйна рослина родини Бруслинових, типовий представник угруповань, притаманних широколистяним лісам. Деревинна, технічна, лікарська, лісомеліоративна та декоративна культура.

Бруслина європейська належить до листопадних видів. Зазвичай вона являє собоюкущзаввишки 1,5-2м, рідше— невеличкедеревозаввишки 5-10м зі стовбуром завширшки до 20см. Стовбур і старі гілки сірувато-бурі, майже чорні, помережанікорковиминаростами, молоді гілки зелені, в перерізі круглі або невиразно чотиригранні. Деревина нещільна, жовта, на відкритому повітрі біліє, має неприємний запах.

Листки заокруглені, на дотик злегка шкірясті, їх колір насичено-зелений, верхній бік голий, жилки на нижньому боці короткоопушені. Восени листя набуває жовто-зеленого, малинового або винного кольорів. Цвітіння відбувається у квітні-червні і триває в середньому 20 діб. Квіти запилюються переважно мухами та мурахами. Плодоносить рясно, у серпні-жовтні. Насіння поширюється птахами. Окрім насіннєвого можливе і вегетативне розмноженняживцюванням.

Усі частини рослини отруйні. Кора міститьгіркоту,дубильні речовини, листя—тритерпеноїди,фітостероїди,флавоноїди. В насінні знайдені олія (50-70%),алкалоїдиеволін,теобромін,кофеїн,серцеві глікозидиз групи карденолідів (в тому числі специфічний евонімін),полісахариди, сексвітерпеноїди, вищіжирні кислоти. Крім того, усі частини рослини містятьгутаперчу, але особливо багате на неї коріння і кора, де концентрація цієї речовини сягає 6-17%. Бруслинову гутаперчу можна побачити у вигляді липких ниток, якщо обережно розламати корінець чи розтягти кору.

Ще у XX сторіччі кору і корені бруслини європейської використовували для промислового виробництвагутаперчі. Для цього застосовували механічний та екстракційний способи. При першому способі кору залишали у буртах для бродіння, після чого подрібнювали і обробляли лужним розчином, при другому способі екстрагували киплячим дихлоретаном. Наразі рослинна сировина поступилася місцем штучній гутаперчі.

Деревина бруслини європейської легка, але міцна і добре полірується, тому її використовують урізьбленні. В минулому з цього матеріалу виготовляливеретена, спиці, клавіші. З бруслинової деревини можна отриматидеревне вугілля, яке, на відміну від вугілля з інших дерев, дуже крихке і застосовується у малюванні. У Франції з нього також виготовлялипорох.

Пігменти помаранчевих оболонок насіння придатні для фарбуваннясап'яну, а якщо відварити цілі плоди з солями заліза, то можна отримати коричневу фарбу. Відповідно, з листя можна отримати зелений пігмент. Технічне застосування знаходить і невисихаюча олія з насіння.

Оскільки бруслина європейська містить отруйні речовини, вживання її насіння може призвести до порушення діяльності нирок, серця, травного тракту. Отруєння супроводжуєтьсянудотою,блюванням,проносом, болем у животі,набрякомпечінки,запамороченням,судомами. Триацетин, що міститься у плодах, підвищує артеріальний тиск. В тяжких випадках можливий розвитокентеритузгеморагічнимсиндромом, параліч і смерть. Як правило, отруюються маленькі діти, які спокушаються привабливим виглядом яскравого насіння. Для дорослих смертельна доза становить 35 плодів. Симптоми отруєння розвиваються протягом 18 годин після вживання насіння у їжу. В цих випадках дієві найпростіші засоби допомоги:промивання шлунка, вживанняактивованого вугілля і обволікаючих засобів. Для попередження судом лікар може призначитибарбітурати.

Офіційною медициною ця рослина не використовується. Натомість, у народній медицині отруйну дію бруслини європейської інколи застосовували навмисне як блювотний, проносний і глистогінний засіб, для лікуваннямаляріїтощо. Але в XXI сторіччі з появою більш безпечних ліків таке використання вийшло з ужитку. Також в давнину настоянкою плодів на оцті лікували шкірні захворювання у свійських тварин, а у людей свіжим листям гоїли грибкові ураження шкіри, порошком товчених плодів—коросту,відваром листя виводили вошей.

У лісовому господарстві та садівництві бруслину європейську використовують для закріплення схилів, прикрашення парків, створенняживоплотів. Хоча цвітіння цього виду проходить майже непомітно, проте яскраве листя, а восени ще й плоди, значно прикрашають сад. Рослини цього виду добре формуються, витривалі до забруднення повітря газами. Відомо близько 20 культурних форм, які менш морозостійкі порівняно з дикими особинами. З них найбільш відомі пурпурова, плакуча, проміжна, сріблясто-плямиста, аукуболиста (з жовтими плямами на листі) та карликова форми. Останній різновид не треба плутати збруслиною карликовою— самостійним дикорослим видом.

Ареал бруслини європейської охоплює всю Європу, включно з прилеглими атлантичними та середземноморськими островами (Ірландією, Великою Британією, Корсикою, Сардинією, Сицілієютощо). На півночі вона поширюється аж до південної частиниШвеції, на сході— доКавказьких гіртаМалої Азії. В Україні найчастіше трапляється у лісовій та лісостеповій зонах, рідше— у степових районах таКриму. В усіх країнах популяції цього виду численні і не потребують охорони.