Творю у стилі «БоКаСе» З давніх-давен людина намагалась облаштувати світ, зробити його гарнішим і яскравішим. Створювала навколо себе особливий простір – художньо змінений. Цей домашній мікрокосм нібито захищав від негараздів і небезпек зовнішнього великого світу. Історія художнього розпису лине до глибини минулого і живиться докорінними початковими силами. Саме мистецтво розпису: народне, природне - повертає людей до себе справжніх, дозволяє розкрити те, що не можна виразити словами.
Сьогодення для наших дітей є часом відкриття нових можливостей. Сучасна дитина так не схожа на дитину навіть десятирічної давності. Вона у сім років вже володіє комп’ютером і із задоволенням вчить цьому своїх бабусь, дідусів, а іноді і батьків. Мабуть як ніколи сьогоднішня дитина здатна усвідомлювати свою індивідуальність, неповторність, але часто ще гіпертрофоване «Я» не витримує конкуренції у світі дорослих. Допомогти дитині зрозуміти себе, як особистість, знайти місце у сучасному світі – ось мета дитячої творчості. Поринувши у світ мистецтва дитина відчуває себе часткою великого братерства багатьох поколінь талановитих людей планети, які жили і живуть поряд, які створили і створюють своїми руками новий, чудовий, чарівний, реальний світ.
 Маленькою я дуже часто зачаровано дивилась на витвори мистецтв: дивні хитросплетіння стилю «бароко» і «рококо», народних хохломських розписів та розписів Петриківки. Мене охоплювало бажання малювати саме так, а для цього треба було знати особливості декоративного розпису. Зупинимося на цьому детальніше.Всі декоративні розписи можна розподілити за технікою виконання на два основні види: графічні і живописні. Мене цікавила графічна техніка. Графічна манера письма пішла від ізографів, людей, що переписували книжки, а вони спирались на ремесла різьблення, ювелірної справи, вишивки. Графічна техніка визначається чіткою контурною лінією. До графічних відносяться народні розписи: мезенська, печорська, устюжська, северодвинська, хохломська «кудрина».
Стиль «бароко» - з італійської «дивний, химерний, чудернацький» стиль європейського мистецтва кінця 16 ст. – середини 18 ст., для якого характерні прагнення до урочистості, вражаючих ефектів, динамічність композицій і декоративна пишність.
Виник в Італії і пізніше поширився в інших європейських країнах, отримавши національний колорит завдяки впливу народного мистецтва. Пластика є основним засобом художньої виразності, що створює неспокійну гру світлотіні. Характеризується акцентом на єдність між мистецтвами в нових просторових відношеннях, як реальних, так і ілюзорних з захоплюючими візуальними ефектами. Присутня емоційна ейфорія.
Для стилю «бароко» характерні рослинні мотиви, покручена зелень, гірлянди квітів, а також мотиви мушлі. Мушлю можна побачити в кожній орнаментальній композиції. Присутня нескінченна кількість варіантів динамічних завитків, що нагадують дивні контури хвилі, яка набігає на берег.
Ці мотиви отримали назву «рокайль». Звідти і весь стиль став називатись «рококо». До орнаментально-декоративних компонентів стилю входили зображення «дарунків моря» і атрибути міфологічних морських божеств.
   Для орнаменту «рококо» властиві асиметрія, нахилена вісь композиції, криволінійні контури, завитки у вигляді буків «С» або «S», що переплітаються між собою. Широко використовуються квіти і тонке листя. Центром композиції частіше є асиметричний картуш (згорнутий лист паперу). Зустрічаються мотиви у вигляді птахів, мавпочок, купідонів. На відміну від «бароко» орнамент майже не піддається формалізації. Він ніколи не повторюється абсолютно. Малюнок майже не визначений і асоціюється або з природними мотивами, або з сильно спотвореними іоніками та ламбрекенами. Найбільш впізнаним є мотив у вигляді гребеню, іноді із отворами, які доповнюються довгим і вузьким листям болотних рослин, а також гірляндами з квітів.
З часом, набувши ці знання, я зрозуміла красу ліній і форм, створених цими лініями. Під хитросплетінням «С» і «S»-образних ліній з’явились перші листочки дивних рослин і квітів. Вони були схожі на ті, які я колись бачила, і водночас, то були інші, нові, але ж не менш чудові. Потім з’явились метелики і рибки з великими очима, мушлі і морські рослини, лілії і троянди, нарциси і гладіолуси, дивні дракони і коні, коти і собаки, чудовий одяг для принцес, фантастичні зачіски та капелюшки.
Я назвала цю техніку «БоКаСе» і зрозуміла, що лініями можна зобразити все, що завгодно. До простого олівця додалися кольорові, а потім з’явився «чарівний олівець», який мав в основі три кольори одночасно. Мої роботи стали яскравішими.
«БоКаСе» можна малювати олівцями, пером і пензлем, тушшю, аквареллю, гуашшю, фломастерами, крейдою, пастеллю.
Коли мої роботи побачили інші, виникло бажання поділитися досвідом. Особливо з дітьми.
З чого ж почати? Візьміть олівець і папір. Намалюйте будь-де знак питання «?». Від нього ще один, і ще один, і ще, так, щоб елементи поєднувались один з одним і ніби обертались навколо основи. Вийшла мушля-квіточка. Від неї у будь-якому напрямку виведіть хвильку і продовжуйте повторювати її поряд. Продовжуємо малювати завитки. Висота і ширина ліній може бути різною. Ось і листочок. І так далі. Цей візерунок дуже схожий на морозне віконце. Тому темою першого заняття з вихованцями було «Морозне віконце».
Візерунки виходять гарні і у кожного особливі, не схожі на інші. В цьому полягає творчий процес. Не бійтеся зробити перший крок – не має краю досконалості.
Творіть – у вас обов’язково вийде по особливому гарно!
Надія Катирєва,
керівник гуртка
образотворчого мистецтва
«Фарби природи»
Більше фото тут
|
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
КОММЕНТАРИИ
30
НАЙКРАЩЕ ЗА МІСЯЦЬ
Опитування
Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина отримувала позашкільну освіту у дитячому ботанічному саду?
Усі опитування